СНІД – симптоми і лікування

ВІЛ / СНІД багато фахівців вважають чумою 21 століття, і, згідно зі статистичними даними, вони мають право на таке твердження, адже щороку від ВІЛ-інфекції та хвороб-супутників цей світ залишає не одна тисяча людей. Розглянемо в даній статті Що таке СНІД і його особливості.

Захворювання СНІД і всім, що з ним пов’язано – збудник, причини, симптоми, як відбувається зараження і перебіг хвороби. Лікування СНІДу традиційними і народними засобами

Що таке СНІД?

СНІД (Синдром Набутого Імунного Дефіциту, AIDS) – особливий стан організму, при якому у пацієнта спостерігається зниження до критичних показників кількості імунних клітин СD4+, що розвивається внаслідок хвороби ВІЛ-інфекція.

Власне, СНІД – це остання, т.н. “термінальна” стадія ВІЛ-інфекції.

Згідно з рекомендаціями CDC, діагноз СНІД ставиться при позитивному тесті на ВІЛ і кількості клітин CD4+ в 1 мкл крові 200 і нижче.

ВІЛ-інфекція в свою чергу є імунодепресивне захворювання, збудником якого є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ).

Середня тривалість життя людини, що зазнала інфікування ВІЛ становить від 9 до 11 років, але при адекватній комплексній терапії, людина від зараження до стадії СНІД може прожити і 40 років!

Важливо відзначити, що симптоматика, як і летальність від ВІЛ-інфекції/СНІДу залежать не від самого вірусу, а від вторинних інфекцій, які викликають різні захворювання.

Механізм розвитку хвороби такий, що ВІЛ – послаблює реактивність імунітету, роблячи організм схильним до вірусних, бактеріальних та іншими видами інфекції, в т.ч. опортуністичних інфекцій.

Таким чином, головні симптоми ВІЛ-інфекції-лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів, слабкість, зниження маси тіла, підвищена пітливість, озноб.

Симптоми СНІДу – часті ГРЗ (пневмонія, бронхіти, плеврит), затяжна діарея, часті напади блювоти, задишка, кашель, порушення координації руху та інші неврологічні та психічні порушення, втрата зору.

Опортуністичні інфекції є тими видами інфекцій, які практично завжди оточують життєдіяльність людини, але знаходяться під чітким контролем імунітету. Наприклад, майже у кожної людини на шкірі присутні стафілококи та інші види бактерій, але при здоровій імунній системі, навіть коли вони в незначній кількості потрапляють на слизові ротоглотки, очей, місцева реакція у вигляді прищика, невеликого нежиті, місцевого підняття температури тіла знешкоджують заразу, найчастіше, навіть без ознак хвороби. Але у випадку з ВІЛ-інфекцією-навіть незначні дози інфекції викликають серйозні проблеми зі здоров’ям, причому місцеві запальні процеси можуть набувати хронічного характеру.

Тому, людям в позитивним ВІЛ-статусом (ЛЖВ, ЛЖВС) важливо дотримуватися правил профілактики ВІЛ-інфекції.

Особливо профілактика ВІЛ-інфекціі важлива у період нинішньої пандемії короновірусної інфекції Covid-19, збудником якої є коронавірус SARS-CoV-2. І в першу чергу, за рекомендаціями ЮНІДЕЙС включає в себе обмежене відвідування медустанов, подбавши про дистанційне придбання лікарських препаратів із запасом на майбутнє.

Вперше, ВІЛ був описаний Центром з контролю і профілактики захворювань США (ЦКЗ) в 1980х роках, а сам СНІД – в 1981 році, в США. Саме в цей період, в Штатах, почалася неодноразова реєстрація хворих з пневмоцистной пневмонією, яка і по сьогоднішній день є одним з головних маркерів СНІДу. Втім, подальша аналітика нової хвороби показала, що хворі з аналогічними ознаками були ще в 1930х роках в країнах Африки, 1970х роках серед повій США.

1 грудня-Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який вперше проголосила Всесвітня організація охорони Здоров’я (ВООЗ) в 1988 році.

Основний метод лікування полягає в застосуванні високоактивної антиретровірусної терапії (ВАРТ).

ВІЛ, ВІЛ-інфекція і СНІД – в чому їх відмінність?

ВІЛ – вірус імунодефіциту людини, які викликає захворювання ВІЛ-інфекція.

ВІЛ-інфекція – захворювання, що характеризується зниженням в організмі імунних клітин СD4+, що призводить до його уразливості перед іншими видами інфекцій – вірусів, бактерій, грибків та інших.

СНІД – остання стадія ВІЛ-інфекції, що характеризується вкрай низьким вмістом в організмі імунних клітин СД4+ (до декількох штук при нормі 600-1900), через що при найменшому зараженні будь-якої інфекцією у людини з’являється загроза життю.

Як передається СНІД?

Основний механізм зараження ВІЛ-інфекцією-гематогенний, при попаданні вірусу безпосередньо в кровоносне русло.

Шляхами зараження ВІЛ є:

• Статевий (більше 54% в 2018 р) – при незахищеному статевому акті з носієм інфекції;
  Інструментальний – при використанні погано оброблених медичних інструментів при операціях, стоматологічних процедурах, набиванні тату, пірсингу, манікюрі/педикюрі, а також повторному застосуванні одноразових шприців, при ін’єкції. Тому, найчастіше СНІД поширений серед наркоманів, що використовують ін’єкційні наркотики.
• Гемотрансфузійний – при вливанні зараженої вірусом плазми, крові та інших її елементів (лейкоцитарної, еритроцитарної, тромбоцитарної маси).
• Трансплантаційний – при пересадці органу від носія інфекції, через штучне запліднення зараженим чоловічим насінням.
• Перинатальний – зараження відбувається при народженні дитини у ВІЛ-позитивної матері.
• Молочний – при грудному вигодовуванні, коли інфекції знаходиться в грудному молоці.

Зверніть увагу, що носій ВІЛ не обов’язково характеризується симптомами хвороби, тому що бувають багато безсимптомних ЛЖВ.

Як не передається СНІД?

ВІЛ не передається наступними шляхами:

• Контактним шляхом – при поцілунку, слину (якщо в ній немає домішки крові, і то, для зараження її повинно «влитися» в людину з досліджень не менше 2л!), обійми, рукостискання (за винятком контакту з ранами, що кровоточать носія), сльози, через дверні ручки, побутові предмети, посуд, домашніх і диких тварин;
• При відвідуванні громадського туалету, басейну, лазні, сауни;
• При вживанні продуктів харчування;
• Повітряно-крапельним шляхом;
• Через укуси комарів та інших кровосисних комах.

Вірус імунодефіциту дуже швидко гине при контакті з повітрям, чим і обумовлено безпеку знаходження з ЛЖВ в одному приміщенні, на відміну від інших видів інфекції.

Історична довідка

05.07.1981 року – CDC США опублікувала звіт, що у 5 чоловіків з пневмоцистною пневмонією і 28 чоловіків з саркомою Капоші спостерігалися однакові ознаки патогенезу, пов’язані з порушенням реактивності імунітету і розвитком опортуністичних інфекцій. З’ясувалося, що всі хворі мали статевий зв’язок з іншими чоловіками, через що нове захворювання назвали – “гей-пов’язаний імунодефіцит» (гей-зв’язаного імунодефіциту).

Далі, “хвороба чотирьох Г” (4-H disease, Haiti, Homosexual, Hemophilia, Heroine), тому що її почали реєструвати у гомосексуалів, жителів Гаїті, гемофіліків і наркоманів, що вживають героїн. Згодом, хвороба виявилася і в осіб, що не належать групам 4х людей, тому, в 1982 році CDC призначила для хвороби новий термін, що використовується і сьогодні – СНІД (AIDS).

Сам вірус вдалося штучно культивувати в лабораторних умовах французьким і американським вченим в 1983 році, правда назву вони дали різні інфекції — LAV і HTLV-III, але після виявилося, що це один і від же вірус, якому в 1986 році присвоїли єдиний термін — ВІЛ (Human immunodeficiency virus, HIV).

Статистика СНІДу (епідеміологія)

Незважаючи на те, що перші випадки офіційної реєстрації ВІЛ-інфекції були в 1980х роках, станом на кінець 2018 року в світі вже налічувалося 37 900 000 ЛЖВ, з яких 25 700 000 є жителями Африканського континенту¹. Більшою мірою, це люди, які проживають в несприятливих соціально-економічних і санітарних умовах.

Із загального числа хворих, в 2018 році померло 770 000 чоловік, а нових випадків інфікування склало 1 700 000. У 2017 році число нових випадків становило 1 800 000 чоловік і 940 000 померло від супутніх СНІДу хвороб.

Більшу частину з ЛЖВ склали чоловіки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, люди, що надають сексуальні послуги і їх клієнти, трансгендери, наркомани (вживають ін’єкційні наркотики), ув’язнені.

Незважаючи на загальну несприятливу епідеміологічну обстановку, з 2000 по 2018 рік загальне число ЛЖВ знизилося на 37%. Летальність за цей же період від СНІДу за рахунок застосування АРТ скоротилася на 45%.

Проте, ВООЗ повідомляють, що в 2018 році лише близько 79% носіїв ВІЛ знали про свою хворобу, тому, загальне число людей з позитивним ВІЛ-статусом швидше за все набагато більше офіційних даних.

По регіонах в антилідерах знаходяться Центральна і Південна Африка, Азія, Східна Європа.

Що стосується України, то динаміка показників зараженості і захворюваності ВІЛ-інфекцією серед населення у 2008 році виглядає наступним чином²:

Серед знаменитостей, які померли від СНІДу можна відзначити Фредді Мерк’юрі (соліст групи Корольова), Клаус Номі, Мішель Фуко, Джіа Каранджі.

СНІД – МКХ

МКХ-10: B24.
МКХ-10КМ: B20.
МКХ-9: 042.

Симптоми

У більшості випадків початок ВІЛ-інфекції проявляється у вигляді хворобливого стану, схожого на грип та інші ГРВІ. Далі, симптоматика проходить, а нагадуванням про можливе носійство може послужити часто рецидивні різні захворювання, частіше, дихальної системи.

Інкубаційний період ВІЛ-інфекції становить від 14 днів до 3х місяців, а в деяких випадках і до 1 року. Симптоматика під час інкубації відсутня.

Першими ознаками СНІДу є такими, які відображають основний перебіг ВІЛ-інфекції, оскільки СНІД, як ми вже говорили, є останньою стадією розвитку ВІЛ.

Перші ознаки СНІДу

• Постійна втома, підвищена стомлюваність, слабкість, навіть після нічного відпочинку;
• Підвищена температура тіла, в межах 37-38 °С з періодичним пізнаблюванням, підвищена пітливість;
• Збільшення 2 і лімфатичних, незв’язаних між собою вузлів, тобто лімфовузлів, що знаходяться в різних, віддалених один від одного точках тіла, без ознак запалення (не болючих і не змінених в кольорі шкіри);
• Діагностика відображає поступове зниження кількості імуних клітин CD4+ до 0,05-0,07×109/л на рік;
• Поступове зниження маси тіла, схуднення;
• З боку шкіри спостерігається ксеродермія, екземи, різні висипання (фолікуліт, фурункульоз, карбункульоз);
• Різні неврологічні розлади, у вигляді короткочасних провалів в пам’яті, галюцинацій, марення, особливо в нічний час;
• Часті ГРЗ-тонзиліт, фарингіт, бронхіти, пневмонія.

Така симптоматика супроводжує хворого приблизно від 2 до 20 років і більше.

Основні симптоми СНІДу

Клінічні прояви хвороби багато в чому залежать від інфекцій, що вражають організм на тлі імунодефіциту. Однак, найбільш часто реєструються наступні симптоми СНІДу:

• З боку нервової системи – порушення координації руху, періодичні напади конвульсій, порушення пам’яті, галюцинації, виражений головний біль, паралічі, підгострий енцефаліт, менінгіт, енцефалопатія;
• З боку органів шлунково – кишкового тракту-відсутність апетиту, нудота, напади блювоти, затяжна діарея, шлунково-кишкові спазми, зниження ваги, погіршення функції ковтання, езофагіт;
• З боку органів дихання-задишка, кашель, біль за грудиною, пневмоцистна пневмонія;
• Постійна лихоманка, підвищене потовиділення, відчуття жару;
• Збільшення декількох лімфатичних вузлів (лімфаденопатія);
• Відсутність сил на щоденні завдання, біль в м’язах (міалгія);
• Зниження гостроти зору, аж до його втрати;
• Збільшення печінки (гепатомегалія), селезінки (спленомегалія);
• Опортуністичні інфекції, викликані цитомегаловірусом, Епштейна-Барр вірусом, стафілококами, пневмококами та іншими стрептококами, Mycobacterium avium, Penicillium marneffei, парвовірусом В19;
• Наявність різних захворювань – туберкульоз, герпес, саркома Капоші, лімфома Беркітта, хвороба Ходжкіна (лімфогранулематоз), гепатоклітинна карцинома, рак легенів, кандидозне ураження слизових (рота, статевих органів), оперізуючий лишай, остеопороз, цитомегаловірусна інфекція, токсоплазмоз.

Розвиток хвороби (патогенез)

Основний механізм в патогенезі СНІДу полягає в скороченні кількості Т-лімфоцитів в крові. Число клітин CD4+ падає до декількох штук на 1 мл крові. При цьому, кількість цих клітин в нормі має становити не менше 600-1900 шт.

Іншим патогенетичним фактором володіє білок gp120, який токсично впливаючи на нейрони, призводить до руйнування нервових клітин, що проявляється в неврологічних розладах.

Недостатньо кількість імунних клітин не може утримувати «в узді» інфекції, які в невеликих кількостях супроводжують життя людини, тим самим з’являються рецидивні захворювання, спокійно переносяться здоровою людиною.

Саме від вторинних інфекційних хвороб найчастіше і вмирають люди зі СНІДом.

Ускладнення СНІДу

Нижче наведемо найбільш часто зустрічаються хвороби, в залежності від числа CD4+ клітин в 1 мл крові:

• При 200-150 – пневмоцистна пневмонія (до 90% випадків), туберкульоз (до 60% випадків), лейкоенцефалопатія, гістоплазмоз, кокцидіоідомікоз, периферична нейропатія, кардіоміопатія, мієлопатія, виснаження організму.
• При 150-50 – токсоплазмоз, герпес, криптококоз, криптоспоридіоз, кандидозний езофагіт;
• При 50 і менше – цитомегаловірусна інфекція, дисемінована МАК-інфекція, лімфома центральної нервової системи (ЦНС).

Причини СНІДу

Збудник ВІЛ-інфекції, і наступного за нею СНІДу – вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який відноситься до ретровірусів.

ВІЛ реплікується головним чином в крові носія, при контакті з якою і відбувається зараження. Правда варто обмовитися, що висохла кров не страшна, тому інфікування зазвичай відбувається при прямому попаданні зараженої крові в кровоносне русло здорової людини.

Також ВІЛ може міститися в слині, грудному молоці, сльозах, спинномозковій рідині, вагінальному секреті, чоловічому насінні, але і тут, як показують дослідження, кількість слини для зараження нереально велика – близько 2х літрів.

Збудниками захворювань, які найчастіше розвиваються на тлі імунодефіциті виступають:

• Віруси – вірус простого герпесу (Herpes simplex virus, HSV), вірус герпесу 8 типу (Herpes simplex virus, HSV), папіломавірус (Human papillomavirus, HPV), цитомегаловірус.
• Бактерії – атипові мікобактерії (Mycobacterium avium), пневмококи, стрептококи, стафілококи.
• Грибки – кандида (Сandida), пневмоцисти (Pneumocystis jiroveci), криптококи (Cryptococcus neoformans).
• Інші види інфекції – токсоплазми (Toxoplasma gondii), криптоспорідії (Cryptosporidium), ізоспори (Isospora natalensis, Isospora belli).

Способи передачі інфекції:

• Кровоконтактний.

Класифікація

СНІД можна класифікувати наступним чином.

По клінічним проявам:

• Інфекто-СНІД – супроводжується багатьма супутніми інфекційними захворюваннями.
• Нейро-СНІД – супроводжується ураженням нервової системи і всіх її елементів.
• Онко-СНІД – супроводжується лімфомою головного мозку і саркомою Капоші.

Діагностика СНІДу

Діагностика СНІДу включає в себе наступні методи обстеження:

• Фізикальне дослідження, збір скарг, анамнез, пальпація лімфовузлів і живота, аускультація, візуальний огляд слизових;
• Загальний аналіз крові (ОАК), при якому виявляються-анемія, лімфопенія, лейкопенія, іноді тромбоцитопенія;
• Біохімічний аналіз крові (БАК), при якому можуть виявлятися-збільшення АСТ і АЛТ, зниження кількості білків, дисліпідемія – гіпоальбумінемія;
• Імунограма, при якому спостерігається зниження імунних клітин Т-хелперів СD4-лімфоцитів;
• Загальний аналіз сечі, при якому, в разі ураження нирок, можуть спостерігатися ліпідурія, протеїнурія;
• Полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР) для виявлення антигенів збудників захворювань-маркерів СНІДу-ВПГ (1, 2), вірусу герпесу, цитомегаловірус, мікобактерій, токсоплазми та інших;
• Імуноферментний аналіз (ІФА);
• Мікроскопічні дослідження біоматеріалів, діаскін-тест;
• Рентгенографія органів грудної клітини, комп’ютерна томографія середостіння;
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ);
• Ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини;
• ЕХО-кардіоскопія;
• Офтальмоскопія, при якому може спостерігатися атрофія зорового нерва, некроз сітківки, геморагії.

СНІД необхідно диференціювати від таких захворювань:

• При легеневих проявах – від туберкульозу, бронхіальної астми, ХОЗЛ, орнітозу, наявності глистових інвазій;
• При шкірних проявах – від алергічного дерматиту, оперізуючого лишаю, сифілісу, кандидозу (при відсутності ВІЛ-інфекції білий наліт присутній на шкірі і нігтях);
• При неврологічних проявах – від нейросифілісу, інсульту, менінгіту, енцефаліту та інших нейроінфекцій;
• При шлунково-кишкових розладах – від виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, езофагіту, хвороби Крона, сальмонельозу;
• При збільшених лімфовузлах – від бруцельозу, туберкульозу, лімфогранулематозу.

Лікування СНІДу

Лікування СНІДу схоже з лікуванням ВІЛ-інфекції. Основним методом, який вже не одне десятиліття застосовується є високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ). Назва обумовлена тим, що ВІЛ відноситься до ретровірусів. Синонім-АРТ (антиретровірусна терапія).

Суть ВААРТ полягає в лікуванні опортуністичних захворювань і піднятті числа імунних клітин СD4, тим самим відновивши нормальну реактивність імунітету.

При ВААРТ людина може досягти нульового навантаження вірусної інфекції на організм, через що носій може вести нормальний спосіб життя, не заражаючи оточуючих людей, навіть при незахищеному статевому акті. Терапія також допомагає зачати і народити повністю здорову дитину, з негативним ВІЛ-статусом.

З особливостей АРТ можна виділити відсутність особливих побічних ефектів від прийому лікарських препаратів. Однак, за рахунок високої мутагенності, іноді бувають складнощі з правильним підбором ліків. У зв’язку з цим, для досягнення мети призначається комбінація 2-4 препаратів, що пригнічують реплікацію ВІЛ.

Лікарські препарати для лікування ВІЛ-інфекції / СНІДу

Режим прийому лікарських препаратів повинен дотримуватися в суворій чіткості – в один час, без пропусків, зменшення/збільшення дози. Інакше у ВІЛ з’явиться шанс виробити резистентність (стійкість) і ускладнити подальший підбір лікарських препаратів.

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази – ліки пригнічує ферменту вірусу, який відповідає за формування ДНК ВІЛ. Основні побічні ефекти-лактацидоз, панкреатит, нейропатії. Виводиться через нирки.

До препаратів відносяться – аналог гуанозину — абакавір («Зіаген»), аналог тимідину – зидовудин («Зидовірин», «Тимазид») і ставудин («Актастава», «Ставудин»), аналоги цитидину – ламівудин («Віролам», «Гептавір-150») і емтрицитабін («Емтріва»), а також аналоги нуклеотидів — фосфазид («Нікавір») і тенофовір («Віреад», «Тенвір»).

Популярними є комбінації перерахованих вище ліків-абакавір + Ламівудин (Ківекса, Епзіком), Фосфазид + Ламівудин (Фосфаладин), Зидовудин + Ламівудин (Комбівір, Зілакомб), Зидовудин + Ламівудин + абакавір (Тризивір).

Комбінувати препарати варто з різних груп (аналогів), наприклад, зидовудин і ставудин виконують одну і ту ж функцію, тому, якщо їх поєднати, просто підвищиться навантаження на організм, але не ефективність.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази – делавірдин («Рескриптор»), невірапін («Вірамун»), рилпівірин («Едюрант»), ефавіренз («Регаст», «Стокрін», «Сустіва»), етравірин («Інтеленс»), Елсульфавірин («Елпіда»).

Протеази інгібітори – ліки блокує ретропепсин (фермент протеази ВІЛ), що бере участь у розщепленні кляп-пол (білок) на окремі білки, з яких в подальшому формуються білки віріона вірусної інфекції.

До препаратів відносяться – ампренавір («Агенераза»), атазанавір («Реатаз»), дарунавір («Презиста»), індинавір («Кріксіван»), ритонавір («Ритонавір», «Норвір»), типранавір («Аптівус»), фосампренавір («Лексива», «Телзір»).

Популярним комбінованим ліками є лопінавір + ритонавір («Калетра»).

Інгібітори інтегрази – ліки з цієї групи блокують фермент вірусної інфекції, який бере участь в процесі інтеграції її ДНК в геном здорової клітини з подальшим утворенням провірусу.

До препаратів відносяться – долутегравир («Тивикай», «Триумек»), ралтегравір («Исентресс»), элвитегравир («Витекта», «Стрибилда»).

Інгібітори рецепторів – ліки з цієї групи, CXCR4 и CCR5, запобігає проникненню в неї вірусної інфекції.

До препаратів відносяться – маравірок («Целзентри»).

Інгібітори фузії – інгібітори злиття)-ліки з цієї групи є останнім оборонним кордоном, на якому блокується проникнення ВІЛ в клітину-мішень.

До препаратів відносяться – енфувіртід («Фузеон»).

Серед побічних ефектів від високоактивної антиретровірусної терапії виділяють-анемії, панкреатит, цироз печінки, лактатацидоз, епідермальний некроліз, висип, розлади шлунково-кишкового тракту, нирковокам’яна хвороба (НКХ), нейтропенія, периферична нефропатія, порушення засвоєння інсуліну, ліподистрофія (целюліт), гіперліпідемія, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Фанконі та інші захворювання, що несуть загрозу життю.

ВААРТ при вагітності

Згідно зі статистичними даними, зібраних за 1990-2000 рр., вагітні з позитивним ВІЛ-статусом за відсутності АРВ народили інфікованих дітей у 20% випадків, які застосовують у терапії одного тільки зидовудину («зидовірин») – 10,4%, а при комплексній ВААРТ – всього 1,2%².

Прогноз

При своєчасному виявленні ВІЛ в організмі і строгому дотриманні схеми лікування, тривалість і якість життя можуть цілком не відрізнятися життя здорової людини, з можливістю виносити і народити здорову дитину.

Тривалість життя при відсутності лікування, при діагнозі ВІЛ-інфекція становить близько 11 років, а при діагнозі СНІД – до 12-19 місяців.

У разі застосування ВААРТ тривалість життя при ВІЛ-інфекції становить до 50 років, при СНІД – 10 років.

Основною причиною летальних випадків в більшості випадків є туберкульоз і злоякісні пухлини, що розвиваються на тлі імунодепресії.

СНІД – народні засоби

Лікування СНІДу народними засобами проводиться після консультації з лікарем, з урахуванням індивідуальних особливостей організму. Найчастіше, це гарне доповнення до основної терапії хвороби.

Трав’яний збір. Змішайте між собою по 2 ст. ложки кореневищ солодки, бруньок тополі і трави фіалки триколірної, а також по 1 ст. ложці трави і кореневищ горця пташиного, трави астрагала шерстикоцвітного і барвінку малого. 4 ст. ложки отриманого збору залийте 1 л окропу, накрийте кришкою і дайте настоятися близько 3х годин. Процідіть засіб, додайте для смаку трохи натурального меду і пийте в теплому вигляді по половині склянки 3 рази на день, перед прийомом їжі.

Прополіс. Цей продукт бджільництва вже не одну сотню років доводить свою ефективність в лікуванні практично всі можливих хвороб, і ВІЛ/СНІД тому не виняток. А все завдяки неймовірно багатому хімічному складу, перейнятого від різних рослин. В даному випадку, прополіс допоможе очистити кров від вірусної та інших видів інфекцій, тим самим поліпшивши загальний стан здоров’я пацієнта.

Прополіс при СНІДі можна застосовувати в якості готового очищеної сировини, по 7-10 г до їжі і перед сном, 3-5 разів на день, повільно пережовуючи і розсмоктуючи його протягом 10-15 хвилин. Також можна вживати і прополісове масло 15%, додаючи його в щоденний раціон разом з іншими продуктами. Як приготувати масло з прополісу, та й взагалі про це прекрасному продукті можете прочитати в цій статті.

Овес. Овес добре справляється з терапевтичними завданнями при запальних і ерозивних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, чим підтримає здоров’я цієї ланки людського організму при ВІЛ. Для приготування залийте в посудині 1 стакан очищеного від лушпиння цільного вівса 5 склянками чистої води, доведіть до кипіння і потомите засіб ще деякий час на повільному вогні, до стану рідкого киселю. Процідіть відвар і розведіть його з домашнім молоком, в пропорції 1 до 1. Після проваріть засіб ще кілька хвилин, остудіть і пийте в теплому вигляді до прийому їжі, рівними порціями.

Солодка (солодець). Ця лікарська рослина застосовується навіть в складі багатьох лікарських засобів при різних ГРЗ, що супроводжуються запальним ураженням органів дихання і кашлем. А ще солодка має імуностимулюючу, кровоочищувальну і продовжує життя властивістю. Для приготування подрібніть 15-20 г кореневищ солодки і залийте їх склянкою окропу, настойте під кришкою близько 1 години, процідіть і пийте в теплому вигляді по 1 ст.ложці перед прийомом їжі, до 5 разів на день, поступово збільшуючи дозу до половини склянки за раз.

Молитва. У багатьох випадках, коли лікарі вже відправляють людину додому і не дають ніяких позитивних прогнозів на одужання, людям допомагало просте звернення в молитві до Господа. Подібні християнські свідчення Ви можете подивитися за слідуючим посиланням. Якщо ви отримали зцілення після покаяння і зверненні до Бога, напишіть нам про це, адже кожна людина повинна мати надію!

Профілактика СНІДу

Профілактика СНІДу включає в себе наступні заходи:

• Уникнення випадкових статевих зв’язків (з незнайомцями, повіями та іншими людьми), відмова від безладної статевого життя, тому що це основний шлях зараження багатьма хворобами, значно погіршує якість життя і скорочує кількість прожитих років людини;
• Обов’язкові профілактичні бесіди з підлітками про статеве життя і загрози, які вона несе в разі безконтрольності, причому самим суворим чином, щоб дитина це запам’ятовував до самих кінчиків пальців на ногах;
• Для ін’єкцій використовувати тільки одноразові шприци та голки;
• При підозрі на позитивний ВІЛ-статус якомога швидше пройти тести, щоб на ранніх стадіях купірувати подальший патологічний процес імунодепресії і не допустити розвиток СНІДу;
• Проходити плановий огляд у лікарів;
• Чи не годувати дитину грудним молоком, якщо інфекція виявилася;
• Не використовувати чужі предмети по догляду за тілом, які підвищують ризик порушувати цілісність шкірного покриву або слизової оболонки-бритви, ножиці, зубні щітки;
• Уникати пірсингу, тату, а також відвідування салонів краси і стоматологічних клінік сумнівної репутації;
• Ретельно дотримання правил особистої гігієни, не забуваючи добре вимивати руки;
• Передекспозиційна профілактика (преп) для ВІЛ-негативних партнерів – суть якої полягає в щоденному прийомі лікарських препаратів (наприклад – «Азидотимидин»), що запобігають інфікуванню здорової людини при його контакті з ЛЖВ. Це також справедливо для медпрацівників, які випадково могли пошкодити шкіру інструментами, які застосовувалися при обстеженні або лікуванні носія ВІЛ;
• Людям з позитивним ВІЛ-статусом уникати відвідування медзакладів без крайньої необхідності, особливо при нинішній пандемії COVID-19.

СНІД – питання та відповіді

Питання 1: “Чи можна заразитися СНІДом?”

Відповідь: ні, тому що СНІД – остання стадія ВІЛ-інфекції, захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Питання 2: “Скільки часу триває стадія ВІЛ-інфекції до появи СНІДу?”

Відповідь: при відсутності терапії, до останньої термінальної стадії хвороби може пройти до 11 років. При використанні АРТ – до 50 років і більше.

Питання 3: “Скільки людина живе при діагнозі СНІД?”

Відповідь: все залежить від стану здоров’я людини на момент постановки діагнозу і лікування хвороби. Якщо лікування є – до 3-10 років, якщо терапія не застосовується – до 9-19 місяців.

До якого лікаря звертатися?

• Інфекціоніст.

Відео

Здоров’я Вам, миру і добра!

Джерела:

1. ВІЛ/СНІД-основні факти від ВООЗ: www.who.int.
2. Управління ВІЛ під час вагітності та у новонароджених дітей», автори: К. Е. Фонсека, Е. П. Франклін / Rev Colomb Obstet Ginecol, том 56, номер 1, Богота, Січень/Березень 2005 г.